Выбрать страницу

«Похудеть» – пункт, значащийся в большинстве списков дел на год, даже на жизнь. Худеют и мальчики, и девочки. В этом желании нет полового различия, а лишь стремление к определенной цифре на весах.
Впрочем, дело-то не в цифрах. А в любви к себе и чудовищной (насколько хорошим может быть это слово) самодисциплине. А еще в мотивации.

Поэтому мы взяли две истории наших знакомых парней, а не каких-то заморских Джонов, и решили их вам рассказать. Одна произошла в 2014 году, а вторая – в 2015, 2016 – весь ваш.

10351229_1651979108396768_2191143154150989077_nЕвгений
«Те, кто достаточно хорошо меня знают, в курсе, что я, как и миллионы людей, человек завтрашнего дня – «курить бросить? – завтра!», «учить английский? – завтра начну!», «бегать по утрам? – вот с 1-го числа, ну вот сто процентов побегу…, а, так ведь 1-е завтра? Ну вот завтра и побегу!» – так же я поступил и в тот день…
22 февраля 2015 года, за день до начала Великого поста… В тот день я стал на весы и увидел ужас, который сказал: «Не бойся меня, не думай о плохом. Лучше пойди и съешь что-нибудь, да побольше, жареной картошечки, например, или лапши тайской, да пожирнее, а лучше, воскликнул он, сходи-ка ты в Макдональдс, да закажи-ка там свое любимое «Биг Мак меню»!» Имя этому ужасу было 96,6 кг (чтобы вы понимали, для меня это очень много!). Не буду врать, это не самый большой ужас, который я видел на тех весах. Был еще один, 99,2 кг, но в тот раз у меня был синдром беременного, мы набирали вес вместе с женой. Она – потому что в ней рос наш сын, а я – потому что жрал, как не в себя и любил положение своего туловища строго параллельно горизонтальной плоскости, но повторюсь, у меня был синдром беременного, мне было можно!

Но в тот день все было по-другому… я набрался мужества, сделал пару глубоких вдохов-выдохов и чуть слышно ЗАКРИЧАЛ: «Да пошел ты нах..й, ужас, со своим почти демоническим именем 96,6! Завтра, подумал я, завтра начинаю поститься!!!» Нашел-таки повод не жрать, и в этот раз не соврал…

Эти 48 дней (Великий пост длился 48 дней) прошли для меня относительно быстро и не бесследно – минус 14 кг и на весах уже совсем не ужас, а очень даже симпатичные цифры – 86,5 кг, но и это далеко не предел! Дальше был спортзал и тонны железа, сумасшедшие кардионагрузки и сотни километров на беговой дорожке, подъемы в 6 утра, раздельное шестиразовое правильное питание по графику, счетчик калорий, соотношение белков, жиров и углеводов в дневном рационе, взвешивание и расфасовка по чудо-контейнерам, которые до сих пор умиляют моих коллег. Многие подумают: «Шиза, фанатизм», а я скажу: «Нет! Самодисциплина, работа над собой, воспитание силы и духа, которое продолжается и будет продолжаться». Это работает, и я вижу результат, и мне это нравится, и я уже не могу иначе, да и не хочу.

Спустя 6 месяцев на весах я вижу 76,1 кг, хотя в планах были 80, в зеркале вижу прирост мышц, пусть и не большой, и не вижу пивной живот. Доволен ли я собой? Да! На все 100%? Нет! Но ведь всегда есть к чему стремиться!

женя

Не хочу никому ничего навязывать, но… Хотя нет, хочу! Хватит жрать, займитесь собой наконец-то, любите себя и не откладывайте это на завтра!

Не скажу, что за все это время не пострадал ни один «Биг Мак» или шашлычок, выходные бывали разные. Но все эти слабости я компенсировал в будни, в зале, на беговой дорожке — Е..АШИЛ, одним словом, как лось!

Андрей
12003141_924450894288291_3098863700838773945_nЯк я зменшився так швидко на 23 кг? Розписав по пунктах, а першим із них є те, що треба дотримуватися обіцянок. Тому ось вам тисячі символів хронології чотирьох місяців мого життя.

Головною причиною зміни моєї свідомості і звичного плину життя виявився (як би це пафосно не звучало, проте є правдою) – Євромайдан. Саме він перевернув все у мені з ніг на голову. Чекати змін від когось – це наче чекати біля моря погоди, тому я вирішив дотримуватися принципу: «Починати зміни потрібно з себе». Саме його я, на відміну від більшості, сприйняв дуже буквально.

Першим важливим кроком моїх змін стало наше з друзями жартівливе бажання кинути пити на місяць (бо що тут приховувати, бухав я як кінь). 19 січня ми домовились по факту починати «нове тверезе життя». Через день-два друзі зірвалися і почали пити, а мене це ще більше підштовхнуло: Я ЗМОЖУ!

Десь за два тижні мій найліпший друг – Вася Нагірняк, дізнавшись, що я кинув пити, порадив кинути ще й курити (це, мабуть, було найважчим), бо не буде більше бажання затягнутися після першого-другого бокалу пива.
Проживши місяць без цих звичок, я почав почуватися в тисячі разів краще, і вирішив, нащо починати це знову заради примарного задоволення, після якого потім жити не хочеться? Натомість я знайшов інші способи дозвілля!

Другий етап – кардинальна зміна ставлення до їжі. Дієта і здорова їжа – це різні речі. З 31 березня мною (як вже тепер повноцінним володарем свого життя) було прийняте рішення змінити раціон – тільки здорова їжа.
По суті, це також змінило мою свідомість, і я почав жити не заради їжі, а їсти заради життя. Нині я сприймаю їжу лише як пальне для організму. Тому на питання типу: «Невже тобі не хочеться?» маю лише одну відповідь: «НЕ ХОЧЕТЬСЯ!» – я тепер незалежний від їжі.

Щодо мого раціону на день:
Ранок:
— натщесерце столова ложка оливкової олії;
— каша вівсяна / кукурудзяні пластівці з молоком / рис із овочами;
— салатик (огірки, помідори, кукурудза, креветки, оливкова олія, морська сіль).
Обід:
— йогурт «Галичина» з лісовими ягодами;
— фрукти (яблука, банани, апельсини, ківі, ананаси, манго), деколи горіхи.
Після 18:00 не вживаю абсолютно нічого, крім води та зеленого чаю.
Мучного і солодкого не їм.

Через тижні два-три мене відвернуло від м’яса, нині мене навіть від запаху нудить. Отак я став вегетаріанцем. Тут має сміятися Любов Юнак, бо я їй колись кричав, що мужик має їсти м’ясо!
Наприкінці квітня друг із Уфи дав мені ще одну слушну пораду – додати до мого раціону всього один день голодування як очищення організму. І чомусь сказав, що важливо голодувати саме в день, коли ти народився. У мене це – понеділок. Так сталось, що мій день народження випав саме на понеділок. Думаєте, я зробив собі бонуси і полегшення на честь свята? Ні! Лише вода і зелений чай! Більше АБСОЛЮТНО нічого.
Третій етап – спорт. Десь через тижні два після нового раціону я почав бігати в лісі. Мені пощастило, бо в мене через дорогу прекрасний ліс із озерами. Бігати з улюбленою музикою у вухах – одна радість. Згодом почав віджиматися. Все починається з малого, і на початку ледь 5 разів виходило, після деяких зусиль – два підходи по 15 разів – норма.

10356262_685115428221840_1848642370033489281_n

Резюмуємо, що з того вийшло, завдяки всім цим факторам:

— скинув 23 кг легко і без напрягів;
— перестав перетворювати свій організм на смітник, бо я собі не ворог. Люди зараз за своїми гаджетами стежать краще, ніж за собою;
— покращилось самопочуття, мене переповнює енергія. Сплю по 5-7 годин, і все одно весь день бадьорий і не відчуваю втоми;
— повернувся нормальний обмін речовин;
— не знаю, що таке печія;
— шкіра стала набагато краще виглядати (за це подяка оливковій олії зранку);
— перестав хропіти;
— організм перестав сприймати нездорову їжу.

Досягнення мої ще дуже малі. Та і часу пройшло не так багато, тому хто його знає, яким я буду через місяць чи рік, але точно таким, як раніше – не стану, я вже там був, нічого цікавого там немає.

Share This